Чи можна збільшити врожайність на диференційованому посіві? Експеримент із гібридами кукурудзи

Гіпотеза 1. Зони високої продуктивності здатні забезпечити вологою та поживними елементами більшу кількість рослин. Зони низької продуктивності — меншу.

Для перевірки першої гіпотези на ділянках із високою продуктивністю я збільшував норму висіву. На ділянках із низькою продуктивністю — зменшував. Якщо я помічу збільшення врожайності в зонах із високою продуктивністю, а в зонах із низькою врожайністю зміни не відбудуться або теж відбудеться збільшення, ця гіпотеза підтвердиться.

Гіпотеза 2. Рослини в зонах високої продуктивності конкурують за сонячне світло, оскільки нестачі поживних речовин і вологи не мають. Якщо норму висіву тут зменшити, конкуренція впаде, і менша кількість насіння дасть більший урожай. На ділянках низької продуктивності рослини, навпаки, є рівномірно пригніченими. Якщо норму висіву збільшити, врожайність може зрости.

Якщо, дотримуючись такої логіки розподілу норм висіву, врожайність збільшиться в обох зонах, то ця гіпотеза підтвердиться.

Площа поля «Вікторія» — 112 гектар. Рельєф неоднорідний, перепад висот — 56 метрів.

Визначення зон продуктивності. Зони продуктивності я виділив на підставі багаторічних даних про вегетацію, які отримав із супутникових знімків. Рік у рік дані вегетації для різних ділянок поля не змінювалися, тому зони продуктивності на цьому полі досить стабільні.

Пошуки обмежувального чинника. Аби з’ясувати причину неоднорідності поля, я вивчив карту рельєфу, дані яскравості ґрунту й результати агрохімічного обстеження. Агрохімічне обстеження проводила стороння компанія на замовлення господарства.

Зрештою я дійшов висновку, що на врожайність, здебільшого, впливає рельєф поля, у цьому разі — довжина і стрімкість схилів. Довгий і стрімкий схил погано тримає сніг і воду. Тому під час вегетаційного сезону на таких ділянках ми спостерігаємо нестачу вологи і, як наслідок, низькі показники врожайності.

Якщо порівняти карту рельєфу з картою зон продуктивності, це підтверджується. Зони високої продуктивності розташовані на рівних ділянках поля та в западинах стоку. Протягом сезону на таких ділянках значно більше вологи, ніж на схилах.

Оцінка схожості насіння. На одній рослині кукурудзи може формуватися кілька качанів. Тому під час цього експерименту разом із працівниками господарства ми вели підрахунок не лише сходів, але й кількості качанів.

У зонах із різними нормами висіву я позначив по 2−3 точки. Працівники господарства йшли до позначеної точки і вручну рахували кількість сходів і качанів кукурудзи на площі, що займала майже 10 квадратних метрів.

Для «Вікторії» я виділив 156 однорідних ділянок. Висновки щодо результатів експерименту я робив, спираючись на середнє значення врожайності в однорідних ділянках.

Зона високої продуктивності. На всіх однорідних ділянках із нормами висіву 75 тис./га я помітив тенденцію до збільшення врожайності на 2−4 центнери в порівнянні з ділянками, де норма висіву становила 72 тис./га. Середній приріст у разі збільшення норми висіву на 3 тис. насінин за моїми підрахунками — 2,5 центнери.

На ділянках із нормою висіву 50 тис./га врожайність, навпаки, була нижчою на 2−7 центнерів.

Зона середньої продуктивності. Під час збільшення норми висіву із 60 до 72 тис./га стійкого зростання врожайності я не зафіксував. На одних ділянках врожайність зменшилася на 3 центнери, на інших — зросла на 2. Напевно, на врожайність вплинув якийсь інший чинник.

Зона низької продуктивності. Тут я не помітив тенденцій до зміни врожайності за нормами висіву в 50 і 75 тис./га. На ділянці з нормою висіву 72 тис./га врожайність зросла на 1,3 центнери. Однак ця ділянка потрапила лише у верхню частину зони низької продуктивності. Цю частину поля можна вважати проміжною між зонами низької та середньої продуктивності. Такі результати у висновках я не враховував. Тож зі збільшенням норми висіву врожайність у зонах низької продуктивності теж не зросла.

Ми в OneSoil — за гендерну рівність. Тому друге поле назвемо «Аполлон».

Площа «Аполлона» — 78 га. Рельєф, яскравість ґрунту й результати агрохімії такі ж, як і в першого поля. Поля «Вікторія» і «Аполлон» є сусідами. Обмежувальний чинник тут теж збігався — це рельєф. Єдиною відмінністю був гібрид, який я сіяв. Поза цим логіка експерименту для «Аполлона» була такою ж.

Найбільш продуктивна частина поля «Аполлон» — западина стоку й ділянки з ухилом до 2 градусів. Зони з низькою продуктивністю — це, переважно, ділянки з ухилом понад 3 градуси.

Створення карти-завдання. Як і в першому випадку, карту-завдання я склав на базі зон продуктивності.

На другому полі я використовував такий же підхід до розподілу норм насіння, як і в попередньому випадку: у зонах із високою продуктивністю норму збільшував, у зонах із низькою — зменшував. Для перевірки супротивної гіпотези я знову ж таки заклав дві тестові смуги: зі зворотною логікою розподілу норм і зі стандартною нормою висіву в господарстві (72 тис./га).

Оцінка схожості насіння. Результати ручного підрахунку кількості сходів і качанів на другому полі були такими ж. Норма висіву не вплинула на схожість кукурудзи.

Аналіз врожайності. Після збирання врожаю з поля «Аполлон» я зайнявся аналізом карти врожайності на однорідних ділянках.

Під час цього експерименту я підтвердив першу гіпотезу щодо збільшення врожайності завдяки диференційованому посіву. На полі «Вікторія» зі змінною нормою висіву врожайність кукурудзи зросла. Окрім схеми призначення норм, на збільшення врожайності вплинув обраний гібрид. Такий же результат я отримав ще на кількох полях кукурудзи з цим же гібридом. Отже припущення про вплив гібридів на результати диференційованого посіву в умовах 2019 року я теж довів.