Як диференційоване внесення допомогло заощадити $64/га на насінні та добривах для кукурудзи
Час читання: 10 хвилин
Практичний кейс господарства на Вінниччині
Ольга Мацера
Агроном OneSoil
Точне землеробство - це не про те, щоб просто вносити менше добрив чи висівати менше насіння. Його головна ідея - вкладати кошти саме там, де вони принесуть найбільшу віддачу.
У цьому кейсі розповідаємо, як господарство «Діброва» у Вінницькій області використало зони продуктивності OneSoil для планування відбору проб ґрунту, пошуку факторів, що стримують урожайність, та створення карт-завдань для диференційованого висіву й внесення добрив.
Уже в перший сезон господарство:
У цьому кейсі розповідаємо, як господарство «Діброва» у Вінницькій області використало зони продуктивності OneSoil для планування відбору проб ґрунту, пошуку факторів, що стримують урожайність, та створення карт-завдань для диференційованого висіву й внесення добрив.
Уже в перший сезон господарство:
- скоротило витрати на насіння та добрива на 15,7% (64 дол./га);
- підвищило середню врожайність кукурудзи з 8,01 до 9,38 т/га (+17,1%).
Культура:
кукурудза на зерно
Площа поля:
34,9 га
Розташування:
Вінницька область, Україна
кукурудза на зерно
Площа поля:
34,9 га
Розташування:
Вінницька область, Україна
Результати
$64/га
1.37 т/га
$2,234
Економія на насінні та добривах
Приріст урожайності
Загальна економія на полі
Крок 1. Визначили стабільні зони продуктивності
Першим кроком було зрозуміти, як поле поводилося протягом кількох років.
OneSoil проаналізував супутникові знімки за шість сезонів, автоматично відкинувши ті, що не відповідали вимогам до якості.
Аналіз показав, що 64% площі залишалися в однакових зонах продуктивності з року в рік.
Це означало, що відмінності між окремими ділянками поля були стабільними, а не випадковими. Саме такі поля найкраще підходять для технологій точного землеробства.
OneSoil проаналізував супутникові знімки за шість сезонів, автоматично відкинувши ті, що не відповідали вимогам до якості.
Аналіз показав, що 64% площі залишалися в однакових зонах продуктивності з року в рік.
Це означало, що відмінності між окремими ділянками поля були стабільними, а не випадковими. Саме такі поля найкраще підходять для технологій точного землеробства.
Крок 2. Перевірили карту продуктивності
Перш ніж використовувати карту для прийняття агрономічних рішень, потрібно було переконатися, що вона відповідає реальним умовам поля.
Для цього карту порівняли з особливостями рельєфу, а потім - із результатами аналізу ґрунту.
Кореляція 0,95–0,98 підтвердила, що визначені зони продуктивності добре відображають реальні відмінності між ділянками поля.
Для цього карту порівняли з особливостями рельєфу, а потім - із результатами аналізу ґрунту.
Кореляція 0,95–0,98 підтвердила, що визначені зони продуктивності добре відображають реальні відмінності між ділянками поля.
Крок 3. Провели відбір проб ґрунту за зонами продуктивності
Першим кроком було зрозуміти, як поле поводилося протягом кількох років.
OneSoil проаналізував супутникові знімки за шість сезонів, автоматично відкинувши ті, що не відповідали вимогам до якості.
Аналіз показав, що 64% площі залишалися в однакових зонах продуктивності з року в рік.
Це означало, що відмінності між окремими ділянками поля були стабільними, а не випадковими. Саме такі поля найкраще підходять для технологій точного землеробства.
OneSoil проаналізував супутникові знімки за шість сезонів, автоматично відкинувши ті, що не відповідали вимогам до якості.
Аналіз показав, що 64% площі залишалися в однакових зонах продуктивності з року в рік.
Це означало, що відмінності між окремими ділянками поля були стабільними, а не випадковими. Саме такі поля найкраще підходять для технологій точного землеробства.
Крок 4. Визначили фактори, що обмежували врожайність
Результати аналізу ґрунту зіставили із зонами продуктивності.
У менш продуктивних зонах виявили нижчий вміст доступних сірки та цинку.
Це не означало, що саме ці елементи були єдиною причиною різниці у врожайності, але аналіз показав, що вони можуть бути одним із ключових обмежувальних факторів.
Саме ці дані стали основою для планування системи удобрення.
У менш продуктивних зонах виявили нижчий вміст доступних сірки та цинку.
Це не означало, що саме ці елементи були єдиною причиною різниці у врожайності, але аналіз показав, що вони можуть бути одним із ключових обмежувальних факторів.
Саме ці дані стали основою для планування системи удобрення.
Крок 5. Створили карту-завдання та перевірили рекомендації в полі
На основі Зон продуктивності та аналізу ґрунту було створено карту-завдання для диференційованого внесення добрив.
Оскільки це був перший сезон використання такої технології, господарство вирішило не лише застосувати рекомендації, а й перевірити їх у реальних польових умовах.
Для цього використали контрольні смуги, які OneSoil створює автоматично. Вони дозволили порівняти різні норми внесення добрив безпосередньо в полі та оцінити, яка з них є найбільш ефективною.
Такий підхід допомагає приймати рішення не на основі припущень, а на основі результатів, отриманих саме на цьому полі.
Оскільки це був перший сезон використання такої технології, господарство вирішило не лише застосувати рекомендації, а й перевірити їх у реальних польових умовах.
Для цього використали контрольні смуги, які OneSoil створює автоматично. Вони дозволили порівняти різні норми внесення добрив безпосередньо в полі та оцінити, яка з них є найбільш ефективною.
Такий підхід допомагає приймати рішення не на основі припущень, а на основі результатів, отриманих саме на цьому полі.
Крок 6. Оцінили ефективність різних норм внесення
Іншими словами, зони продуктивності досить точно передбачили, які ділянки поля покажуть вищу, а які - нижчу продуктивність.
Після збирання врожаю результати контрольних ліній проаналізували.
У зонах із високим потенціалом найбільшу врожайність (9,89 т/га) забезпечила найвища норма внесення. Проте різниця порівняно із середньою нормою не була статистично значущою.
Це означало, що середня норма забезпечувала практично такий самий результат за менших витрат. У менш продуктивних зонах збільшення норми добрив майже не вплинуло на врожайність. З економічної точки зору додаткові витрати на добрива в цих зонах не окупалися.
У зонах із високим потенціалом найбільшу врожайність (9,89 т/га) забезпечила найвища норма внесення. Проте різниця порівняно із середньою нормою не була статистично значущою.
Це означало, що середня норма забезпечувала практично такий самий результат за менших витрат. У менш продуктивних зонах збільшення норми добрив майже не вплинуло на врожайність. З економічної точки зору додаткові витрати на добрива в цих зонах не окупалися.
Крок 7. Підтвердили результати після збирання врожаю
На завершальному етапі карту врожайності порівняли з початковою картою продуктивності.
Кореляція 0,8 підтвердила, що Зони продуктивності точно описують потенціал поля.
Отримані дані стали основою для подальшого вдосконалення технології в наступних сезонах.
Кореляція 0,8 підтвердила, що Зони продуктивності точно описують потенціал поля.
Отримані дані стали основою для подальшого вдосконалення технології в наступних сезонах.
Економічний результат
До впровадження диференційованого внесення господарство витрачало 407,9 дол./га на насіння та добрива.
Після використання карт-завдань ці витрати зменшилися до 343,9 дол./га, що дозволило заощадити 64 дол./га.
При цьому середня врожайність зросла на 1,37 т/га.
Цей кейс показує, що правильний розподіл ресурсів допомагає не лише знизити витрати, а й краще реалізувати потенціал кожної ділянки поля.
Після використання карт-завдань ці витрати зменшилися до 343,9 дол./га, що дозволило заощадити 64 дол./га.
При цьому середня врожайність зросла на 1,37 т/га.
Цей кейс показує, що правильний розподіл ресурсів допомагає не лише знизити витрати, а й краще реалізувати потенціал кожної ділянки поля.
Чому це не просто економія на ресурсах?
Цей кейс показує, що ефективність точного землеробства визначається не окремим інструментом, а послідовністю рішень.
Спочатку господарство визначило стабільні зони продуктивності, потім перевірило їх за допомогою аналізу ґрунту, спланувало відбір проб, визначило фактори, що обмежували врожайність, створило карти-завдання, перевірило рекомендації за допомогою контрольних ліній, а після збирання врожаю оцінило отримані результати.
Уже в перший сезон це дозволило скоротити витрати на насіння й добрива на $64/га та підвищити середню врожайність кукурудзи на 17,1%.
Найважливіший результат - не лише економія, а створення системи прийняття рішень, яка з кожним новим сезоном стає точнішою завдяки накопиченню власних польових даних.
Спочатку господарство визначило стабільні зони продуктивності, потім перевірило їх за допомогою аналізу ґрунту, спланувало відбір проб, визначило фактори, що обмежували врожайність, створило карти-завдання, перевірило рекомендації за допомогою контрольних ліній, а після збирання врожаю оцінило отримані результати.
Уже в перший сезон це дозволило скоротити витрати на насіння й добрива на $64/га та підвищити середню врожайність кукурудзи на 17,1%.
Найважливіший результат - не лише економія, а створення системи прийняття рішень, яка з кожним новим сезоном стає точнішою завдяки накопиченню власних польових даних.
Схожі статті